?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Next Entry
Польсько-українське порозуміння та перешкоди (II)
zariziaka
Підготував на одну конференцію розвідку на тему "Польсько-українське порозуміння та перешкоди". Буду щодня викладати в ЖЖ по розділу з неї. Cьогодні "другий" - Витоки Балто-Чорноморського союзу та концепція "від моря до моря".
Читайте також 
IV. Ментальний «острів» між Віслою та Збручем
V. Історичні міфи та необхідність їх подолання


Вперше Балто-чорноморський союз було створено через 124 років після третього поділу Речі посполитої, у серпні 1919 року на конференції під Ригою. Підписи під документом поставили делегації Фінляндії, Естонії, Литви, Латвії, польські та українські представники.
Програма, яку розробив глава МЗС Латвії Зіґфрід Мейєровіц, містила плани оборонного союзу, інтеграції економічних систем, спільну банківську та монетарну політику, політичну конвенцію про взаємну підтримку та спільну зовнішню політику, забезпечення вільного шляху від Балтійського до Чорного морів [4]
Союз не став реальністю через сепаратні дії польського керівництва, котре, спираючись на підтримку Франції, повернулося до згубного агресивного курсу на побудову «Другої Речі Посполитої» ціною зради партнерів. 9 жовтня Польща розпочала війну проти Литви та окупувала Вільнюс з околицями, 12 жовтня уклала перемир’я з Росією, поділивши з нею Україну.
«Польські націонал-демократи відкинули ідею конфедеративного звязку Польщі з Білорусію, Литвою та Україною. Навпаки, вони прагнули поділити ці території з Росією і полонізувати свою частку. Міжвоєнна польска присутність на «східних кресах» лишила по собі сумні спогади, які осстаточно перекреслили спільне минуле. Досвід історії XIX і XX століть робить зрозумілим неприхильне ставлення білорусів та українців і литовців до спільної Речі Посполитої. Оскільки сліди тогочасної напруги досі не стерлися, політики, митці й автори підручників сприймають її історію крізь призму вражень останніх кількох поколінь, що пройшли через етнічні конфлікти, утички, взаємну різанину часів Другої світової війни», - слушно пише польський історик Анжей Сулима Камінський. [5]
Переворот у суспільній думці більшості поляків відносно «східних кресів» стався після того, як польска нація вперше після Хмельниччини наштовхнулася на цих теренах на настільки запеклий опір, пройшла через польсько-литовську та дві польсько-українські війни (особливого психологічного удару завдала т.за. «Волинська різня» 1943 року) і, зрештою, втратила не лише їх, а й на довгий період часу власну свободу.


Катастрофи 1795 року, 1939-го та 1945-го (прихід до влади маріонеткового проросійського уряду) значною мірою були зумовлені польським зовнішньополітичним егоїзмом та неоімперіалістичною політикою. Саме стільки раз потрібно було Варшаві зазнавати катастрофічних поразок для того, щоб виникла принципово інша концепція взаємовідносин з українцями, литовцями і білорусами.
Впереше її сформулював на еміграції видатний польський мислитель Юліуш Мірошевський, який обгрунтував необхідність визволення від Росії обширу, названого ним ULB (Україна, Литва, Білорусь), причому без ревізії існуючих повоєнних кордонів Польщі [6]. Ця концепція, що умовно отримала назву лінії Гедройца-Мірошевського стала основою сучасної східнополітичної дипломатії Польщі і реалізується з неабияким успіхом. Відмовившись від імперських амбіцій, Варшава вміло перезавантажує свої історичні стосунки з українцями, білорусами та литовцями, що дає шанс народам, які колись творили спільну Річ Посполиту на порозуміння.
В умовах пізнього радянського імперіалізму давня ідея Балто-Чорноморської співдружності відродилася саме у Польщі, де у 80-ті роки група її прихильників видавала журнал "Нова коаліція".
Після розпаду СССР т.зв. ідея «міжмор’я» і, зокрема, відродження Речі Посполитої, знову виникла в первних політичних колах. Наприклад, Білоруський Народний Фронт і Народних Рух України на початку 90-х років активно розробляли ідею Балто-Чеорноморского Союзу (БЧС).
«БНФ від самого початку мав геополітичну концепцію існування Білорусі у світі, яка б після розпаду СССР зменшила б небезпеку зі сторони Росії та Німеччини. Такою ідеєю був план Балтійсько-Чорноморського собзу країн Східної Європи (Білорусь, Україна, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, у перспективі – Польща і Словаччина). Цей план повернення третьої сили на терені Європи (так як було раніше, ХІІІ-ХVІІІ ст.)», - писав один із творців цієї концепції Зенон Позняк.
В 2010 році у Білорусі виник багатомовний проект «Нова Річ Посполита», присвячений відновленню «Народної Республіки» у складі Польщі, Білорусів, Литви, Латвії та України. Ця ідея сьогодні доволі популярна серед молоді та активно обговорюється у соціальних мережах. Так, наприклад популярна у пострадянському просторі мережа «Вконтакті» нараховує відразу декілька відповідних груп. Найбільша з них «Відродження Речі Посполитої» нараховує понад тисячу учасників і вміщує такий опис пятьма мовами: “Річ Посполита - справа народа для суспільного добра. Для всіх тих, хто підтримує ідею великої багатонаціональної країни в Серці Європи. А було то задовго до ЄС”. Цікавий економічний аналіз цієї концепції викладено також у Livejournal анонімним користувачем з Мінська [8]
Балто-чорноморська вісь є програмним зовнішньополітичним орієнтиром української правої партії Свобода, що отримала близько третини голосів виборців на минулих виборах до місцевих рад у Галичині.



  • 1
Вам явно імпонує ідея об'єднання трьох народів

  • 1